28 квітня у Львові о 18:30 біля пам’ятника герою України Степанові Бандері втретє розпочався традиційний “Марш Величі Духу” на честь дивізії “Галичина”.
Акцію організували автономні націоналісти. Участь у події взяли близько півтори тисячі людей.
Для участі у акції приїхали гості з інших міст: Київ, Тернопіль, Умань, Вінниця, Суми, Рівне, та навіть із-за кордону: Санкт-Петербург.
Учасників акції намагався спровокувати на конфлікт відомий своїми комуністичними переконаннями та діяльністю Олександр Калинюк. Комуніст прийшов на місце збору із георгієвською стрічкою і почав стверджувати, що дивізію “Галичина” засудив Нюрнберзький трибунал.
Варто зауважити, що львівський історик Руслан Забілий аргументує протилежне і доводить, що дивізійників і саму дивізію не визнавали винними і їхню діяльність навіть не розглядали на суді.
Усіх людей вибудували у колону по 5 людей у ряд. Попереду розтягнули 2 великі банери із написами “Спокійно дивимось у майбутнє” і “Автономний опір”. Перед банерами стояли 3 дівчини з квітами. У руках націоналісти тримали щитки з символом дивізії “Галичина”, червоно-чорний прапор та прапор з символом “Ідея нації”.
“Цей марш ми називаємо парадом вишиванок тому, що подібними парадами у західній Україні відзначали день створення першої української дивізії “Галичина”, – розповів співорганізатор акції Сергій. – Ми вирішили не вигадувати нічого нового і просто продовжуємо традицію наших предків”.
Дресс-кодом акції традиційно були вишиванки. Люди вигукували гасла: “Не для ката наша хата!”, “Мир хатам, війна палацам”, “Нація, молодь, революція”, “Галичина” – Дивізія Героїв!”, “Наша Земля – наші Герої”, “Пам’ятай чужинець, тут господар Українець!” та інші.
Колона пройшла через вулиці Бандери, Дорошенка, обійшла квадратом проспект Свободи та вишикувалась біля пам’ятника Тарасові Шевченкові. Там провели невеличке віче.
“Я щороку приходжу на цю акцію, бо у мене прадід воював у цій дивізії, – розповіла 18-річна Анастасія. – він розповідав, як йому було важко і чому він пішов у дивізію. Дід боровся за Україну, а не за Гітлера. І я поважаю його вчинок”.
Колону супроводжувало кілька десятків міліціонерів та кілька патрульних авто. Для маршу перекрили рух на дорозі.
Біля пам’ятника жертвам політичних репресій комуністичного режиму колона зупинилася, прапороносці опустили стяги і закатованих вшанували хвилиною мовчання. До пам’ятника поклали букет білих троянд.
Біля пам’ятника Тарасові Шевченкові провели віче. Активістка ”Автономного опору” Ярина Волошин розповіла коротко про діяльність дивізії та про те, що після бою під Бродами багато виживших пішли воювати у лавах УПА.
“Сьогодні ми, на жаль, не можемо підняти жовто-синій прапор, бо цей прапор – не нашої держави, – заявив депутат Львівської міської ради, “свободівець” Юрій Михальчишин. – Це прапор, який висить над будівлями прокуратури, цей прапор на плечі в тих, хто гумовими кийками б’є українських студентів й пенсіонерів, коли вони виходять на законний протест. Тому ми цей прапор акуратно згорнемо і, приклавши до серця, сховаємо до кращих часів”.
Закінчили акцію спільним виконанням державного гімну.
Євген БОРІСОВ, Gazeta.ua
, , Ctrl+Enter. , .
, , , , . .