Ïîïóëÿðíå

Олена Підгрушна удо�тоїла�� званн� поче�ного викладача (фото)

25 квітн� відома біатлоні�тка Олена Підгрушна провела зу�тріч зі �тудентами тернопіль�ького Медичного коледжу. �а зу�трічі був при�утній також голова тернопіль�ької обла�ної федерації біатлону Олек�ій Кайда, а також керівництво навчального закладу.
 

Перед майбутніми медиками вперше була предÑ�тавлена абÑ�олютно вÑ�Ñ� колекціÑ� нагород нашої титулованої землÑ�чки, а також на загал публіки Олена Підгрушна виÑ�тавила чаÑ�тину Ñ�воїх вишитих робіт. До речі, на зуÑ�трічі з біатлоніÑ�ткою була приÑ�утнÑ� мати Ñ�портÑ�менки — Ð�адіÑ� Богданівна, Ñ�ка водночаÑ� Ñ” працівником Медичного коледжу.

Студентам були продемон�тровані �лайди із фото відомої тернопол�нки та факти її біографії. Сама ж чемпіонка �таранно коментувала кожен продемон�трований фрагмент. Гл�дачам у залі показали фото зі змагань, тренувального проце�у, а також кілька �вітлин із приватного житт� Олени.

— Мою маму ви могли вже бачити у залі, — коментує Ñ�портÑ�менка фото із зображеннÑ�м Ñ�ім’Ñ—. — Ð� тато у наÑ� Ñ” майором міліції, чотирнадцÑ�ть років він відÑ�лужив у війÑ�ьках, а ми були змушені їздити разом із ним. Саме тому Ñ� народилаÑ�Ñ� у Польщі. Брат та Ñ�еÑ�тра — це ті люди, Ñ�кі підтримують у будь-Ñ�кій Ñ�итуації.

Олена Підгрушна, �ка но�ить званн� �таршого лейтенанта міліції, також розповіла про �вої перші міжнародні нагороди.

— Ð�айперша моÑ� медаль — це бронза юнацього чемпіонату Світу, Ñ�кий відбувÑ�Ñ� у Ð�мериці. Медаль такого ж ґатунку Ñ� здобула на ЄвропейÑ�ькому молодіжному олімпійÑ�ькому феÑ�тивалі у Швейцарії. Це мої най-найперші нагороди з Ñ�ких уÑ�е починалоÑ�Ñ�, Ñ– коли Ñ� Ñ—Ñ… здобувала це було неймовірне щаÑ�Ñ‚Ñ�, — Ñ�казала Олена.

За �ловами �порт�менки, першим �ерйозним доро�лим до��гненн�м є "золото" у е�тафеті.

— У 2009 році у Рупольдингу відбувавÑ�Ñ� етап кубка Світу з біатлону. Під чаÑ� Ñ�езону у наÑ� проводитьÑ�Ñ� 9 етапів кубка Світу Ñ– однією із цих чаÑ�тинок був цей етап змагань. Тоді мене вперше поÑ�тавили на еÑ�тафету по дороÑ�лих, хоча ще тоді Ñ� була юніоркою. І нам вдалоÑ�Ñ� здобути "золото". Можу Ñ�казати, що років Ñ�ім Ñ� вже не пробую куті, адже щороку на Різдво нам доводитьÑ�Ñ� брати учаÑ�ть у цих Ñ�тартах. ДлÑ� мене це була перша дороÑ�ла нагорода, адже у біатлоні чітко розділÑ�ютьÑ�Ñ� дитÑ�чі та дороÑ�лі змаганнÑ�. ПіÑ�лÑ� того, Ñ�к фінішував четвертий етап еÑ�тафети, Ñ� розплакалаÑ�Ñ� Ñ– не вірила у перемогу, — зізналаÑ�Ñ� біатлоніÑ�тка.

Також тернопол�нка зачіпила тему допінгу. �агадаємо, що Олену та її партнерок по збірній минулого року позбавили �рібних нагород чемпіонату Світу через позитивну допінг-пробу однієї із біатлоні�ток.

— У наÑ� Ñ–Ñ�нує така річ, Ñ�к допінг-контроль Ñ– на Ñ�ьогоднішній день у будь-Ñ�кий момент перевірÑ�ючі можуть прийти та забрати мене допінг-контроль, — поÑ�Ñ�нює Ñ�портÑ�менка. — Вони мають повне право провеÑ�ти теÑ�Ñ‚ з шоÑ�тої години ранку до півночі — прийти та забрати будь-Ñ�кого профеÑ�ійного Ñ�портÑ�мена, адже у наÑ� Ñ” певні договори. Кожного днÑ� Ñ� змушена відмічатиÑ�Ñ�. Ми зв’Ñ�зуємоÑ�Ñ� через інтернет Ñ– мені потрібно повідомлÑ�ти Ñ�воє міÑ�цезнаходженнÑ�. Тобто, коли б Ñ� захотіла кудиÑ�ÑŒ поїхати, мені довелоÑ�Ñ� би вказувати точно адреÑ�у мого розташуваннÑ� — це, звіÑ�но, Ñ�творює певний диÑ�комфорт.

�е оминула чемпіонка і теми �ильних морозів під ча� змішаної е�тафети у фін�ькому Контіолахті. Олена Підгрушна по��нила чому при температурі 20 граду�ів нижче нул�, змаганн� не провод�ть, пише sports.te.ua

— У біатлоні Ñ–Ñ�нує правило за Ñ�ким ми не Ñ�тартуємо у таку низьку температуру. Ð�дже кулі за таких умов проÑ�то не долітають до мішені. Ð’ той день, коли ми вирушили на Ñ�тадіон, температура повітрÑ� була більш ніж -20 Ñ– кожні тридцÑ�ть хвилин проводилиÑ�Ñ� наради, на Ñ�ких вирішувалаÑ�Ñ� долÑ� Ñ�тарту. Два чи три рази початок гонки переноÑ�или, але вÑ�е таки ми вийшли на Ñ�тарт майже у двадцÑ�тиградуÑ�ний мороз, — каже п’Ñ�тиразова чемпіонка Європи. — ЧеÑ�но кажучи, коли ти Ñ�тартуєш у елаÑ�тичному коÑ�тюмі Ñ– можеш одіти під нього лише колготи та кофтину, відчуттÑ� не з приємних. ОдÑ�гнути шапку-вушанку чи теплий Ñ�ветр ми не можемо, бо це заважає Ñ�трілÑ�ти. Під чаÑ� цієї гонки у наÑ� було плаÑ�тирем заклеєне обличчÑ�, адже відмерзає вÑ�е.

Зізнала�� біатлоні�тка і про відчутт�, коли перед подіумом переможців піднімають прапор твоєї країни і звучить національний гімн.

— Коли ти Ñ�тоїш на першому міÑ�ці п’єдеÑ�талу Ñ– звучить гімн України та знаєш, Ñ�ка не найкраща Ñ�итуаціÑ� у країні загалом — пронизує неабиÑ�ка гордіÑ�ть за державу. Ми у таких умовах можемо показати результат та виграти медалі.

Ð�а оÑ�танок, Олена Підгрушна розкрила Ñ�екрет Ñ�вого хобі — вишиваннÑ�.

— Я потрапила у збірну України з біатлону. ТренуваннÑ� за тренуваннÑ�м, українÑ�ького телебаченнÑ� немає, Ñ– на той чаÑ� у мене не було ні комп’ютера, ні інтернету. Тому треба було чимоÑ�ÑŒ Ñ�ебе займати, адже неможливо годинами проÑ�то Ñ�Ñ–Ñ�ти Ñ– Ñ�идіти. Кілька дівчат у команди займалиÑ�Ñ� вишиваннÑ�м, Ñ� Ñ�пробувала Ñ– мене це захопило.

Офіційна ча�тина зу�трічі з чемпіонкою завершила�� приємним �юрпризом дл� Олени Підгрушної. Керівництво навчального закладу Медичний коледж удо�тоїло її званн�м поче�ного викладача. Біатлоні�тка отримала з рук директора у�танови Михайла Перепелиці диплом та відповідний значок. Пише www.0352.com.ua





Òåðíîï³ëü

ßêùî âè ïîì³òèëè ïîìèëêó, áóäü ëàñêà, âèä³ë³òü íåïðàâèëüíèé òåêñò òà íàòèñí³òü Ctrl+Enter. Äÿêóºìî, ùî ðîáèòå íàñ êðàùèìè.


Êîìåíòàð³

Áóäü ëàñêà, íå ïèø³òü ïîâ³äîìëåííÿ, ùî ì³ñòÿòü îáðàçëèâ³ ³ íåöåíçóðí³ âèñëîâè, çàêëèêè äî ì³æðåë³ã³éíî¿, ì³æíàö³îíàëüíî¿ òà ì³æðàñîâî¿ âîðîæíå÷³. Òàê³ êîìåíòàð³ áóäóòü âèäàëåí³.


Âèá³ð ðåäàêö³¿

Ñåð
19
Ïîíàä 200 àìáàñàäîð³â áåçáàð’ºðíîñò³ îá’ºäíóº íàö³îíàëüíà ìåðåæà â Óêðà¿í³

Áåçáàð’ºðí³ñòü ñòຠñò³éêîþ òîä³, êîëè º ëþäè, ÿê³ ùîäíÿ òðèìàþòü ¿¿ ó ôîêóñ³ óâàãè â ãðîìàäàõ, ì³í³ñòåðñòâàõ òà ³íøèõ óñòàíîâàõ. Ñàìå ïðî öå éøëîñÿ ï³ä ÷àñ ïåðøî¿ çóñòð³÷³ ìåðåæ³ àìáàñàäîð³â áåçáàð’ºðíîñò³.

Ëèñ
25
Êîëè âàðòî ñêîðèñòàòèñÿ ïîñëóãîþ çàìîâëåííÿ âàíòàæíîãî òàêñ³

Ó ñó÷àñíîìó ìåãàïîë³ñ³, äå êîæíà õâèëèíà íà ðàõóíêó, âàíòàæíå òàêñ³ êè¿â ñòàëî íåçàì³ííèì ð³øåííÿì äëÿ òèõ, êîìó ïîòð³áíî øâèäêî òà çðó÷íî ïåðåâåçòè ðå÷³, ìåáë³, áóäìàòåð³àëè ÷è îáëàäíàííÿ. Òàêà ïîñëóãà ïîºäíóº îïåðàòèâí³ñòü, äîñòóïí³ñòü òà ³íäèâ³äóàëüíèé ï³äõ³ä äî êîæíîãî ê볺íòà.

Ëþò
27
Îëüãà ˳ùèíñüêà: Îôîðìëåíà ïðàöÿ ñïðèÿº íàïîâíåííþ áþäæåò³â òà çàáåçïå÷óº ñîö³àëüíèé çàõèñò ïðàö³âíèê³â

Ïèòàííÿ íàëåæíîãî îôîðìëåííÿ òðóäîâèõ â³äíîñèí – îäèí ³ç ïð³îðèòåòíèõ íàïðÿì³â ðîáîòè Äåðæàâíî¿ ïîäàòêîâî¿ ñëóæáè, îðãàí³â ì³ñöåâîãî ñàìîâðÿäóâàííÿ òà Äåðæïðàö³. Òîæ ñüîãîäí³ â Ãîëîâíîìó óïðàâë³íí³ ÄÏÑ ó Òåðíîï³ëüñüê³é îáëàñò³ áóëî ïðîâåäåíî ñï³ëüíó ðîáî÷ó çóñòð³÷ çà ó÷àñò³ â. î. íà÷àëüíèêà Ãîëîâíîãî óïðàâë³ííÿ ÄÏÑ ó Òåðíîï³ëüñüê³é îáëàñò³ Îëüãè ˳ùèíñüêî¿, çàñòóïíèêà íà÷àëüíèêà ϳâäåííî-Çàõ³äíîãî ì³æðåã³îíàëüíîãî óïðàâë³ííÿ Äåðæàâíî¿ ñëóæáè ç ïèòàíü ïðàö³ ³êòîðà Àíäð³é÷óêà òà ôàõ³âö³â â³äîìñòâ.

Æîâ
16
Ïðîñâ³òíèöüêèé çàõ³ä äëÿ ñòóäåíòñòâà òåõí³÷íîãî óí³âåðñèòåòó ïðîâ³â Îñâ³òí³é öåíòð Âåðõîâíî¿ Ðàäè Óêðà¿íè

²íòåðàêòèâíà çóñòð³÷ áóëà ïðîâåäåíà â ðàìêàõ ðàìêàõ ïî¿çäîê Öåíòðó ðåã³îíàìè Óêðà¿íè. Ó÷àñíèêè ìàëè çìîãó îçíàéîìèòèñÿ ç ðîáîòîþ Âåðõîâíî¿ Ðàäè, ¿¿ ôóíêö³ÿìè òà ñòðóêòóðîþ.

Íβ ÊÎÌÅÍÒÀв